Мрія маленької дівчинки стати артисткою здійснилася.

Мрія маленької дівчинки стати артисткою здійснилася. Сьогодні Заслужена артистка України, солістка Полтавської обласної філармонії, керівник вокальної студії «Театр народної пісні», член Асоціації діячів естрадного мистецтва України та співачка, яка співає душею для народу Олена Білоконь завітала до «Колізею».

Чим для Вас є українська пісня?

– Пісня – ​це душа українського народу. Вона лікує, надихає, об’єднує, додає віри в свої сили і в завтрашній день. Про неї можна довго говорити, бо саме пісня і молитва збагачують духовне начало людини. Сьогодні це потрібно як ніколи, тому що саме пісня здатна зміцнити дух народу «сильних духом не зламати». У повоєнні роки люди змогли відбудувати свою Батьківщину тому, що були сильні духом, співали. Пісня, яка зачіпає глибини душі, здатна викорчувати з людини байдужість. Для багатьох пісня стає розрадою, можливістю відкрити серце, і, якщо треба, навіть пожаліти себе. Тому, коли люди на моїх концертах плачуть, я завжди кажу: ті сльози – ​то знак, що Господь торкнувся вашої душі устами, і в цей час пробуджується людська свідомість.

Відоме Ваше небайдуже ставлення до військового конфлікту на Сході…

Я би бажала, щоб наш народ об’єднувався в радості, а не в горі. Дуже шкода, що самостійність України дається нам такою великою ціною, кров’ю. Наші хлопці на фронті найбільше потребують нашої підтримки, молитви, пісні. Нашим обов’язком є виховувати їх дітей та допомагати їх батькам. У мене є пісня про «Полтавський батальйон небайдужих», слова якої написала Марія Бойко з благословення владики Федора (ред. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір). «Батальйон небайдужих» дуже багато і плідно допомагає нашим воїнам на фронті. Я також, як і кожен українець, долучаюся до волонтерської роботи. Рік тому, 8 жовтня, ми відвідали на позиції бійців 2-ого окремого мотопіхотного батальйону ВСУ «Горинь». Командування батальйону нагородило мене орденом. Сьогодні, перш за все, треба дбати про душу, бо війна йде і в духовній сфері.

Благослови, о Господи, наш шлях

Нехай, бува, нерівний і тернистий

Не дай нам всім згубитись у світах

Дай душу зберегти і совість чисті

Чи вистачає часу на спілкування із сім’єю, хобі?

Одна з моїх мрій – ​виступити у складі тріо з моєю мамою та донькою Лесею. Я дуже вдячна своїй мамі, що вона мене підтримує, молиться за мене, допомагає. Леся також артистка. Вона виступає з номерами гумору, і вже неодноразово займала призові місця на різного рівня конкурсах і фестивалях. Сім’я для мене дуже важлива. У вільний час я люблю куховарити, наводити порядок в домі, вирощувати кімнатні рослини.

Тривалий час працює Ваша вокальна студія «Театр народної пісні». Її вихованці вже мають чим похвалитися?

– На сьогодні моя вокальна студія «Театр народної пісні» знаходиться на території Полтавської державної аграрної академії. Я вдячна Богу, що можу навчати, і дуже пишаюся, що діти з моєї студії вже мають досягнення. Вони стають лауреатами таких фестивалів, як «Україна єднає світ», «Сорочка мамина» та інших. Є бажання розширити «Театр народної пісні» в різних напрямках творчості. У перспективі – ​створити з нього Школу мистецтв, яка б своєю професійністю отримала визнання в Україні і світі. Для цього шукаю однодумців, яким не байдужа Україна, її пісня та доля прийдешнього покоління.

Які Ваші плани на майбутнє?

У найближчих планах дати концерт у ПД «Листопад», який відбудеться 5-6 березня. Також планую випустити новий альбом. На сьогодні у мене три альбоми, багато пісень з них отримали нагороди. На кожному концерті я різна в плані індивідуального сценічного образу, тож дивую глядачів не лише піснями. Наприклад, у 2014 році, до Дня Соборності ми подарували концерт у супроводі Національного президентського оркестру України, який мав козацький блок пісень. Показово, що ми вперше виступали у духовній столиці країни, і виконували пісні авторів з Полтавщини. Зараз я працюю з найкращими колективами області та міста – ​вокальними, інструментальними, хореографічними. Дуже вдячна колективу Полтавської обласної філармонії, де я працюю вже 15 років, за розуміння і співпрацю. Але я мрію про команду, яка буде працювати зі мною, мати спільне бачення і нести до людей високе духовне мистецтво. Зараз я записую пісні або за власні кошти, або за підтримки спонсорів і меценатів.

Чи є у Вас амбіції зробити кар’єру в українському шоу-бізнесі?

В українському шоу-бізнесі дуже мало українського, воно не пропагується у необхідній мірі через телебачення та радіо. Молодь повинна виховуватися, повинна мати вибір музичних напрямків. Було б дуже добре, якби квоти в українському ефірі передбачали рівні можливості для всіх стилів української музики. Раніше була берегиня української пісні Раїса Опанасівна Кириченко, а зараз таких немає.

Ваші побажання читачам «Колізей» до Нового року.

Перш за все, хочу подякувати тим людям, які підтримують мене, надихають, сприяють моєму розвитку, вірять в мене, допомагають представити мою творчість у теле- і радіоефірі, хто працює зі мною, хто вміє не лише слухати, але й чути, хто робить мене сильнішою, хто вірить у нашу велику Перемогу над ворогами, кому небайдужа доля України.

Дякую журналу «Колізей» за можливість висловити свою думку. Бажаю його читачам більше дякувати Богу, аніж просити. Бажаю миру в душах і в Україні. Мрійте, і сміливо йдіть до здійснення своїх мрій. Кохайте і боріться за своє кохання – ​воно дістається лише сильним. Вчіться радіти малому, а велике до вас саме прийде. З наступаючим Новим роком!

http://kolizey.in.ua/index.php/people/persona-v-muzyke/172-olena-bilokon