Про студію

Вокальна студія Заслуженої артистки України Олени Білоконь «Театр народної пісні»

 Рідна полтавська земля! Скільки відомих людей народилося саме тут! Поети, письменники, композитори, художники, співаки і танцюристи!

Можливо тому в нашому місті як ніде працюють і музичні школи, і школа мистецтв і безліч різноманітних мистецьких студій, де виховуються майбутні таланти! Робота з дітьми – справа не з легких. Адже кожна дитина – це особистість і індивідуальність, і до кожної дитини потрібно знайти свій підхід, а тим більше розгледіти в дитині хист до мистецтва.

Ідея створення дитячої вокальної студії «Театр народної пісні» належить мені. Вірніше, це більш чим ідея. Це втілення давньої мрії, яка з’явилась у  мене ще на початку професійної діяльності на сцені Полтавської обласної філармонії. А на сцені я вже 15 років, з них 6 років,  маю звання Заслуженої. Що криється за цими роками? Радості і тривоги, злети і перемоги, біль розчарування і прагнення добитись більшого, пошуки нових пісень і співавторів, а ще концерти, концерти, концерти.

Уже будучи відомою на Полтавщині, мене часто запрошують до складу журі на різні дитячі пісенні конкурси. Можливо це і дало поштовх підтримати талановитих дітей, яких так багато в нашому місті, а саме створити свою власну студію.

І от 5 вересня 2015 року в приміщенні ТРЦ «Київ» відбулося відкриття цієї вокальної студії. Це подія хвилююча не тільки для мене, як для артистки, а і для перших моїх учнів. На сьогодні їх ще не так багато - 12….3 хлопчини і 9 дівчаток.

Я не влаштовую відбіркові конкурси, запрошую всіх бажаючих. Вже якщо дитина хоче співати – хай попробує і розкривається в процесі навчання.

Моя мрія це – перш за все навчити дитину мислити і розуміти саму пісню. Студія має назву «Театр народної пісні», а це означає, що кожна пісня повинна не просто співатись, а бути маленьким дійством. Для цього я маю на меті розширити спектр своєї діяльності, а саме запросити до співпраці професійних музикантів і акторів, які б займалися малечею і музичною освітою і акторською майстерністю. Тому через пресу, через соцмережі, я звертаюся до всіх небайдужих полтавців підтримати цю ідею.

Відродити народну пісню, дати їй нове життя, розкрити маленькі таланти – все це можливо якщо є бажання.

В наші нелегкі часи нас може об’єднати пісня. А коли її співають маленькі діти, - майбутнє є не тільки в пісні, а і у всієї України.